Події

15 листопада згадуємо Василя Григоровича Кричевського – українського архітектора, маляра, графіка, педагога. Творча діяльність В. Кричевського припала на період бурхливого розвитку української культури і мистецтва, до чого він мав безпосереднє відношення і вплив. Він досліджував народне мистецтво і будівництво, вивчав етнографію, його надихала мистецька творчість українського народу.
Про життєвий та творчий шлях митця детальніше можна ознайомитися на сайті бібліотеки у розділі «Видатні особистості» за посиланням http://dnabb.org/modules.php?name=Pages&go=page&pid=220
Світлини з видання: Українська академія мистецтва: історія заснування та фундатори. 2015.

20 11 15 krichevskiy01 

Присвячено 155-річчю створення Полтавського сільськогосподарського товариства (1865-1920) та Дню працівників сільського господарства України (15 листопада 2020 р.).
Автор Людмила Чеботарьова

15 листопада своє професійне свято відзначають працівники сільського господарства. Полтавщина – землеробський край. Родючі ґрунти, працьовите населення, багатовіковий досвід господарювання в усі часи допомагав полтавцям годувати себе, а в кращі роки постачати продукти харчування іншим народам. За це – велика шана хліборобам й хлібодарам!

Співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського добре обізнані в сільськогосподарських справах краю. Адже у своїх наукових розвідках простежують тисячолітній шлях богоугодної справи – праці на землі, добре розуміють проблеми сучасного агропромислового комплексу. Відповідні матеріали представленні і в музейній експозиції.

20 11 15 hliborob03

Чотирнадцяте листопада – день святих чудотворців-безсрібників Кузьми й Дем'яна, або, як кажуть у народі, "Кузьми-Дем'яна", коли традиційно закінчуються польові роботи, починаються морози, наближається зима. "Скує Кузьма-Дем’ян – до весни не розкувати", «Коли на дворі льодок, тоді ковалеві медок», – говорить народна мудрість.

За церковними переказами, родом брати-близнюки Кузьма й Дем'ян з Малої Азії. Мали надзвичайний дар – зцілювали рани душевні та тілесні за допомогою молитов. Особливо їх шанували за те, що не брали плати за свою роботу, тому і були прозвані безсрібниками. Це були освічені люди, талановиті лікарі, покровителі аптекарів, фармацевтів, хірургів, зубних лікарів, фізиків, перукарів, ковалів.

20 11 14 demyan00

Культура харчування є невід’ємною частиною багатогранної культури народу, прояв його зв’язку з довкіллям, світоглядними уявленнями різних поколінь. Цю думку розвивають етнографи Марія Пісцова та Наталія Сахно – автори науково-популярних брошур, нещодавно виданих Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського. Йдеться про серію публікацій під загальною назвою «Музейна корчма. Традиції полтавської страви» (вийшли друком у харківському видавництві «Майдан»). Пропонуються автентичні полтавські рецепти борщу, капусняка, юшок та супів.

20 11 13 korchma01

Виповнилося 130 років від дня народження відомого музейника, археолога, хранителя музейних колекцій в Полтаві, Херсоні, Севастополі та Донецьку Олександра Кузьмича Тахтая.

Уродженець історичної Полтавщини майже десятиліття в 20-х рр. ХХ ст. працював у Полтавському краєзнавчому музеї, проводив дослідження в Поворсклі та Пооріллі. Частина його знахідок і музейних надбань наразі є окрасою збірок Музейного Фонду України.

До ювілею ми розмістили в розділі «Видавнича діяльність» на нашому сайті електронну версію книги Василя Граба й Олександра Супруненка «Археолог Олександр Тахтай» (Полтава, 1991), що свого часу була першим виданням на теренах колишнього СРСР про репресованого археолога.

Сьогодні музейники разом із науковцями Центру охорони та досліджень пам’яток археології, вченими з різних міст України готують наукову збірку пам’яті колеги і відомого науковця.

tahtay book1991
button

Писаренко Георгій Степанович – вчений-механік, академік АН УРСР (1979). Заслужений діяч науки УРСР (1973). Перший Голова Комісії космічних досліджень при Президії АН УРСР (1973 – 1984). Засновник і директор Інституту проблем міцності НАН України (1966 – 1988; почесний директор з 1992). Заснував міжнародний науково-технічний журнал «Проблемы прочности» (1969), який під назвою «Strenght of Materials» видається у США. Був головним редактором згаданого часопису (1969 – 1988), а також журналу «Доповіді АН УРСР» (1973 – 1984), багатьох республіканських науково-технічних збірників.

20 11 12 pysarenko

Академізм французького мистецького світу 60-х років ХІХ століття досить швидко поступався місцем новітньому явищу, імпресіонізму, що ніс у собі чуттєвість і свободу. Митці тієї доби виглядали на тлі традиційних художників занадто вільними, таким, що навмисне порушують норми тодішньої суспільної моралі, а їх твори ламали усі можливі стереотипи, що складалися у мистецтві століттями. Прагнення вирватися за межі академізму підкріплювалося революційними науковими відкриттями у фізиці, хімії, біології, відкриттям фотографії, синтетичних матеріалів тощо. На цьому ґрунті французьке мистецьке середовище породило численну когорту імпресіоністів у живописі, скульптурі, музиці, літературі.

Скульптор Франсуа Огюст Рене Роден, без сумніву, посідає ключове місце у цій плеяді, адже його неповторні витвори, що поєднали у собі реалізм Відродження і новацію імпресіонізму, розкривають сутність мистецтва зламу століть.

20 11 12 roden01

У листопаді 2020 р. виповнюється 100 років з часу заснування Полтавського державного аграрного університету. Відправною точкою історії закладу стало рішення про відкриття сільськогосподарського факультету при Вищій робітничій школі у грудні 1919 р. Перший набір відбувся восени 1920-го. Передбачалося готувати фахівців із землеробства, тваринництва, садівництва та городництва. В подальшому заклад зазнавав реорганізацій, кількість спеціальностей розширювалася, міцніла навчальна та науково-виробнича база.У складні часи зберегти таку потрібну для Полтавщини справу допомогла самовіддана праця викладачів довоєнної доби. Серед них – видатні науковці й організатори освітнього процесу: Є. Л. Рекало, Г. С. Оголевець, М. І. Гавриленко, Ф. І. Берглезов та інші.

20 11 11 agrarka01

Цілком ймовірно, що Самійло Величко навчав учнів не лише читати і писати. Під його керівництвом «отроки» вивчали й інші дисципліни, адже він отримав прекрасну освіту і володів кількома мовами. Відомо, що літописець мав власну бібліотеку, у якій були книги на історичну тематику європейських авторів С. Пуффендорфа, С. Твардовського, О. Гваньїні. Серед них, можливо, були і твори І. Величковського, які потрапили на сторінки «Літопису». Це ж стосується і «Філософії історії» Л. Барановича. Власна бібліотека С. Величка стала йому, вчителю, у нагоді. Цікаву інформацію про книгозбірню у с. Жуки знаходимо у розвідці В. Бучневича, де він описує книги, що зберігалися у Покровській церкві: «Євангеліє» 1636 р., надруковане у Львові, а ще «Служебник», київського друку, придбаний, як свідчить вкладний надпис, 1736 р. за гроші громади та «богомольців». Про те, що такі книги використовувались під час навчання у місцевій церковно-приходській школі, свідчить напис на «Цветной тріоді» 1724 р.: «Хто з школярів цю книгу закапає… штрафу 4 коп[ійки]… брати книгу в школу, для навчання дітей, зовсім заборонено. 1736 року, травня 21 дня. Піп Покровський Іоан Жуковський». Окрім того, у «Літописі» вміщено портрети дев’яти історичних постатей. Цілком імовірно, що такі зображення могли прикрашати стіни класної кімнати.

20 11 10 litopys