Події у музеї
Пані Ліля закінчила Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, отримала фах інженера хіміка-технолога. Майже 30 років працювала завідувачкою хімічної лабораторії Наукового університету «Полтавська політехніка». З 1 червня 2021 року – квитковий касир Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. З нашим музеєм її з’єднали і сімейні зв’язки: бабуся Гузій Раїса Федорівна довгий час працювала заступником директора з наукової роботи нашого закладу, відновлювала музейну експозицію після другої світової війни, потім прийшла мама Таїсія Григорівна. Отож Лілія Іванівна продовжила династію музейників. З початком російсько-української війни Ліля стала активною учасницею музейного волонтерського руху – гуманітарної допомоги українським захисникам. Молода, енергійна, завжди усміхнена, привітна, працелюбна. Нам дуже її не вистачає. Спогади про Лілю наповнені болем від втрати і світлом її життєлюбного образу.
26 червня співробітниці відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського провели комбінований захід «Народне квітчання» для учнів молодших класів школи № 38. Ірина Власенко здійснила тематичну екскурсію про рослинну орнаментику в архітектурі будинку Музею, Марія Пісцова виконала майстер-клас, упродовж якого діти виготовили аплікацію з пластиліну "Чарівна квітка".
Захід проведений у рамках музейної програми: «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим»
Сьогодні виповнюється 150 років від Дня народження Стешенка Івана Матвійовича (12(24).06.1873, м. Полтава, Полтавська губернія Російська імперія – 30.07.1918, м. Полтава, Полтавська губернія, Українська Держава) – українського громадського та політичного діяча, педагога, письменника, перекладача, літературознавця, генерального секретаря освіти Української Народної Республіки.
Народився у багатодітній родині відставного унтер-офіцера й полтавської міщанки. Всі 9 дітей отримали освіту, на яку батько, Матвій Стешенко, не шкодував коштів. Іван Матвійович навчався у Полтавській класичній гімназії у 1882-1892 рр. А у 1896 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У студентські роки входив до мистецького гуртка «Плеяда». Викладав у Київській жіночій гімназії філологічні дисципліни. Також викладав у Фребелівському інституті та на Вищих жіночих курсах. Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов’янськими мовами. Перекладав зарубіжну поезію.
Детальніше:150 років від Дня народження І. М. Стешенка — педагога та першого міністра освіти УНР
Сьогодні, 23 червня, на подвір’я Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського завітали учні шкільного літнього табору Полтавської загальноосвітньої школи № 2. Для них інтерактивний захід «В пошуку скарбів», з проведенням майстер-класу провели співробітники відділу археології І. Мельникова, І. Курницька, А. Гранько. На початку учні дізналися про Малоперещепинський скарб, знайдений 1912 року на Полтавщині, про професію археолога, практично спробували себе в ролі «дослідників», провівши невеликі «розкопки» та отримавши інформацію про знайдені артефакти, складали пазли знахідок із скарбу. Також діти, уявивши себе давніми майстрами, оздоблювали паперові горщики аплікацією з пластиліну.
В кінці заходу, учні прослухали екскурсію про кам’яну пластику на подвір’ї музею та відвідали цікаву виставку «Музейні новини зі світу спорту» у флігелі музею.
День державної служби відзначається щорічно 23 червня – у День державної служби Організації Об’єднаних Націй.
Професія державного службовця – це копітка та нелегка праця. Саме на державних службовців покладена велика відповідальність у вмінні реагувати на непрості виклики сьогодення в умовах повномасштабного російського військового вторгнення в Україну.
Від професіоналізму та високих моральних якостей державних службовців залежать розвиток держави, її міжнародний авторитет і повага власних громадян.
Кожна національна система державного управління та державної служби унікальна завдяки історичним особливостям і національним традиціям.
Про рослини – символи України, їхнє побутування у народних святах календарного циклу розповідала сьогодні Марія Пісцова, завідувачка етнографічного відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, для учнів молодших класів школи № 38. Через фотовікторину учасники впізнавали найпоширеніші квіти, компонували "пісенний віночок", виокремлювали особливості зображення квітів у полтавському народному розписі (відеозавдання). У заключній частині діти виготовили аплікацію "Калина".
Інтерактивний захід «Народне квітчання» проведений у рамках музейної програми: «Етнографічні студії з Полтавським краєзнавчим».
Дерево життя є універсальним та всепроникним символом серед багатьох різноманітних архетипів світогляду предків. Він живе у свідомості народів світу впродовж століть. Цей образ зустрічається в Європі та на Близькому Сході ще від доби бронзи й побутує донині в середовищі традиційних культур усіх куточків світу. Він є одним із найулюбленіших і найпоширеніших у традиційному декоративно-ужитковому мистецтві України. Здавна його втілювали у вишивці, ткацтві, художньому різьбленні та декорі керамічних виробів.
Детальніше:Дерево життя на відреставрованій тарілці О. Колпака
21 червня 1897 року у Полтаві народився Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей), один із видатних піонерів ракетно-космічної техніки і теорії космічних польотів.
Багато років присвятив дослідженню творчого і життєвого шляху ученого його двоюрідний брат Анатолій Володимирович Даценко. Сам він у 1930-х роках працював конструктором в КБ К. Калініна в Харкові і Воронежі. В роки Другої світової війни – у 162-му винищувальному авіаполку .Після війни викладав у Військово-повітряній інженерній академії ім. Жуковського (м. Москва), працював конструктором в авіапромисловості.
Детальніше:До історії створення музею Ю. В. Кондратюка в Полтаві.
До Міжнародного олімпійського дня, який щорічно відзначається 23 червня, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського за сприяння Управління молоді та спорту ПОВА і Полтавського обласного відділення Національного олімпійського комітету України організовує нову спортивну виставку. Адже у музейній колекції зберігаються не тільки унікальні старожитності, меморії видатних уродженців краю, а й експонати на тему спорту. Значну їх частину було репрезентовано у 2018 і 2019 роках під час роботи двох тематичних експозицій: «Спортивна слава Полтавщини» і «На крутих віражах долі. З історії автомотоспорту Полтавщини». На виставці «Музейні новинки зі світу спорту» наші гості можуть ознайомитися з новими експонатами спортивної колекції, що поповнили фондову збірку протягом останніх трьох років – особливих і надзвичайно складних для історії українського і полтавського спорту.
Навесні 2016 року внаслідок розширення котловану будівництва житлового будинку в місті Полтава по вул. Стрітенській (кол. Комсомольській), 22
Полтавською експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації і Державного підприємства Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України були проведені наглядові роботи, під час яких була досліджена ділянка ґрунтового могильника ранньоскіфського часу (кінця VII – першої половини VI ст. до н. е.), яка є частиною некрополю Полтавського поселення раннього залізного віку, розташованого на північ –північний схід вздовж вісі підвищення Старополтавської гори від Соборного майдану.
У 2023 р. Устимівський дендропарк – визначний природоохоронний об’єкт загальнодержавного значення, святкує свій поважний 130-літній ювілей.
Розташований на півдні Лісостепу у с. Устимівка Кременчуцького р-ну (колишній Глобинський р-н) Полтавської області. Закладений у 1893 р. місцевим землевласником, лікарем за фахом Василем Устимовичем. Тоді він із своїм другом і колегою Олександром Дегтярьовим почали збирати деревні екзоти і висаджувати їх як колекцію. Перші посадки рослин були проведені на площі 1,5 десятини (близько 2 га). Це місце й досі носить назву «Дегтярівщина». Надалі площа парку щорічно збільшувалась. На 1910 р. була доведена до 8,44 га й отримала назву «Нова ботаніка». Основні насадження проведені у 1902–1907 роках. Поповнення колекцій йшло без перерви до 1916 р.
