Події

#ексклюзив_від_фондів

Серед музейних предметів довоєнного етномистецького зібрання музею привертає увагу чудова напольна ваза, автором якої є відомий опішнянський кераміст І.С. Гладиревський (1849–1919). Як і більшість декоративних виробів кін. ХІХ – поч. ХХ ст., ваза оздоблена у стилі модерн, а у формі поєднує античність та традиції українського гончарування. Представлена посудина декорована асиметричними гнучкими пагонами з листям, стилізованими великими квітками, ягодами і гронами винограду. Виготовлена за допомогою гончарного кругу зі світлої каолінової глини, розписана ангобами, вкрита поливою. Де-не-де помітні сліди плавлення поливи, але, незважаючи на це, вона виграє насиченими зеленими, блакитними, червоними та жовтими кольорами.

21 10 14 vaza

Різні народи, проходячи вирішальні етапи свого історичного шляху і національного становлення, створювали оригінальні зразки холодної зброї та техніку володіння нею. Нерідко така зброя з’явившись у певному географічному регіоні, в подальшому отримувала широке розповсюдження та популярність. Яскравим прикладом цього є шашка – клинкова холодна зброя кавказького походження. Основними особливостями шашки є: незначна кривизна клинка, ефес відкритого типу без захисних елементів, роздвоєне навершя руків’я, носіння на плечовій портупеї обухом уперед.

Сила удару холодної зброї розраховується за формулою, де маса множиться на швидкість у квадраті. Досить легка шашка дозволяла наносити швидкі і потужні рублячі удари. Варто також відзначити, що внаслідок незначного вигину клинка, шашкою також можна рубати в обидва боки. А носіння шашки обухом уперед дозволяло одним рухом виймати її з піхов і завдавати удару.

21 10 13 shashky01

Перше, що питають у нас, коли заходить мова про реставрацію, це: «а як там поживає мамонт?» і «що тепер станеться зі славнозвісними вовком та лисицею?»

Головна зберігачка нашого музею Тамара Костянтинівна і завідувачка відділу природи Олена Олексіївна хочуть вас запевнити, що всі вони в порядку.

Скелет мамонта – бережно огорнутий у кілька шарів паперу та плівки (на відміну від іншої частини експозиції, його неможливо перенести на зберігання у фонди). А вгорі над ним височіє міцний каркас, що захищає конструкцію. Ми ретельно захищаємо експонати відповідно до музейного законодавства, тому їм ніщо не загрожує – мамонт не боїться ні пилу, ані ремонтних робіт.

А опудала тварин відправилися відпочивати та відновлюватися до фондів.

21 10 13 mamont

Продовжуємо знайомити вас із цікавими будинками нашого міста.

Один із них розташований на вулиці Гоголя, 29/14. Побудований у другій половині ХІХ століття. Двоповерховий, прямокутний у плані, видовжений по повздовжній осі. Оброблений рустом цоколь виділяється пояском від гладкої площини, на якій добре читається віконна лиштва на кронштейнах. Головний вхід – засклена частина вестибюлю із заскленим козирком. Оздоблення фасадів виконане із натурального каменю.

Тут, на розі вул. Іванівська (з 1907 року – вул. Гоголя) та Ново-Петровська (нині вул. Гагаріна), у будинку, власник якого – дійсний статський радник Квітка Дмитро Костянтинович, містилась спочатку кухмістерська Теплова, їдальня і буфет, а з 1910 року – ресторан Марії Федорівни Теплової. Ресторан розташовувався напроти Просвітницького будинку імені Гоголя і користувався популярністю серед акторів театру та глядачів.

21 10 13 budynok

Полтава має давні традиції міського самоврядування. Вони, перш за все, ґрунтуються на універсалі гетьмана Кирила Розумовського від 25 серпня 1752 р. про запровадження в місті магістрата. Згідно з його приписами, у місті передбачалося функціонування магістрата, до складу якого входили війт, четверо бурмистрів, четверо райців, четверо лавників [1, с. 173]. Примірник цього документу нині зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ).

У Полтаві практичним керівництвом для втілення положень магдебургії в життя був посібник з міського права Бартоломея Гроїцького (див. світлину) польською мовою під назвою «Porządek sądów y spraw Mieyskich Prawa Maydeburskiego» (1559 р.) [2, с. 68]. Ймовірно, зважаючи на польський текст документу, не всі міщани могли повною мірою зрозуміти суть норм міського самоврядування.

21 10 08 magdeb

Серед плеяди видатних дослідників геологічної будови Полтавщини почесне місце займає Олександр Васильович Гуров (1843-1921).

У 1883-84 роках на запрошення Полтавського губернського земства магістр геології Олександр Гуров проводив оро- та гідрографічні дослідження нашого краю. Геологічне вивчення Полтавщини здійснював по басейнах річок: Орелі, Ворскли, Псла, Сули, Золотоноші, Супоя, Трубежа. До завдань науковця входило визначення площ залягання та поширення різноманітних корисних копалин (глин, будівельного каменю, вугілля, торфовищ та ін.) та перспектив їх промислового видобутку. У результаті експедиційних виїздів, обстеження окремих виходів гірських порід Олександр Васильович зробив цікаві висновки. Гуров вперше висловив припущення про існування Кременчуцької магнітної аномалії. Також геолог дійшов висновку, що саме діабаз є основної утворюючою породою Висачківського пагорбу, а не долерит, як вважалося до цього.

21 10 08 gurov

Відеоролик «Клімат Полтавщини» знайомить з історією метеорологічних спостережень нашого краю, основними чинниками кліматоутворення, елементами клімату, типовими явищами природи.

Музейне зібрання порцеляни і фаянсу почало формуватися практично від дня заснування закладу. Традиція поповнення цієї колекції продовжується і нині. Так, у 2009 році мешканка Полтави Л. І. Макаренко передала музею фаянсове блюдо із кобальтовим квітковим декором.

Блюдо виготовлене на фабриці «Товариства виробництва порцелянових, фаянсових виробів М. С. Кузнєцова» у 1890-1917 роках – одному з найбільших порцеляново-фаянсових виробництв Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Підприємство було засноване у 1889 році російським промисловцем із роду Кузнєцових – Матвієм Сидоровичем, – і проіснувало до 1917 року, коли більшість підприємств націоналізовали.

21 10 07 bludo

21 10 04 uchetel

До дня вчителя ми розповідаємо про тих людей, які вплинули на наше життя та змінили його, а також ділимося теплими спогадами зі шкільних років. Це про представників різних поколінь – але всі вони вже стали частиною нашої історії.

? Олександр Супруненко, директор:

Учитель – це, перш за все, наставник, людина яка веде тебе по життю. Серед моїх учителів, зокрема, академік Петро Петрович Толочко, вчений зі світовим ім’ям. Я завжди міг розраховувати на його батьківську, дружню пораду, думку великого дослідника. Чимало завдань поставало перед нами – у тому числі ми разом працювали над проблемою визначення археологічного віку Полтави, як фахово визначити це суто науково.

Це, так би мовити, учитель від науки. А одним із тих, хто вів мене по життю, був шкільний педагог, Герой Радянського Союзу Іван Ілліч Бабак. Він був директором Полтавської середньої школи № 7, де я навчався, моїм викладачем, який завжди був не скільки директором і вчителем, а стільки старшим другом.