Події

9 серпня 1810 р. в місті Пирятин народився Аполлон Миколайович Мокрицький. Виховувався в Полтавському будинку для дітей бідних дворян. Пізніше разом з Є.Гребінкою навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. З вересня 1831 р. відвідує Академію мистецтв у Петербурзі. Саме в цей період Мокрицький знайомиться з видатним російським живописцем О. Венеціановим, який незабаром стане його вчителем.

У листопаді 1834р.  повертається до Петербургу, щоб продовжити навчання і остаточно присвятити себе живопису. Значну роль у подальшій долі художника відіграло його близьке знайомство з конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який був земляком А. Мокрицького.

У 1835-1839 рр. Аполлон Мокрицький навчався в Петербурзькій академії мистецтв у відомих російських художників О.Венеціанова та К.Брюллова.

20 08 12 mokrickiy01

Страшним, всепоглинаючим смерчем пройшовся Голодомор 1932 – 1933 років по нашій рідній Полтавщині, забравши сотні тисяч невинних життів.

У фондах Державного архіву Полтавської області збереглися важливі документи про демографічну ситуацію, що склалася внаслідок голоду. Це, насамперед, порівняльні матеріали всесоюзних переписів населення 1926-го і 1933 років по 44 районах Полтавської області (в межах адміністративно-територіального поділу станом на 17 січня 1939р.). За 12 років між двома демографічними переписами кількість жителів Полтавщини скоротилася на 414,2 тис. осіб, тобто на 15,7%.

Найбільше скорочення населення за період з 1926-го по 1939 рік відбулося у таких районах: Нехворощанському – на 39,9%, Великокринківському – на 37,3%, Решетилівському – на 34,6%, Кишеньківському – на 33,6%, Котелевському – на 30,2%, Опішнянському – на 26,3%, Глобинському – на 23,9%, Новосанжарському – на 23,0%, Шишацькому – на 22,4%, Диканському – на 21,1%. У решті районів втрати населення коливались у межах 20-10%.

20 08 12 kurg skorboty01

У Департаменті культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації відбулося засідання наради щодо розгляду науково-проектної документації «Протиаварійні роботи при підготовці до реставрації пам’ятки архітектури національного значення – Кадетського корпусу». У заході взяли участь: заступник директора Департаменту, начальник управління розвитку туризму, музейної справи та охорони культурної спадщини, голова Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Інна Шерстюк, начальник управління містобудування і архітектури Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ, головний архітектор області Ірина Особік, члени Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, представники проектної організації ТОВ «Промагропроект», автори проекту – науково-методичний керівник проекту реставрації – Оксана Бєлявська, головний архітектор проекту – Олена Попова, головний інженер – Олександр Калінін, журналісти місцевих ЗМІ.

20 08 11 konsult rada01

Час невблаганний. 57 років збігло від того скорботного дня, коли в далекій французькій Лотарингії відійшов у кращий світ люблячий і багатостраждальний син Полтавщини Борис Цибульський.

Полтавець Борис Борисович Цибульський народився 25 липня 1911 року у містечку Зінькові в родині полковника колишнього Кубанського козачого війська Бориса Цибульського. Його мати, шляхтянка з хутора Соколовщина Зіньківського повіту, прищепила Борисові любов до Батьківщини, яку він проніс у серці до кінця свого життя, переливши тугу по Україні у літературні рядки своєї прози і поезії.

20 08 10 cybylskiy01

Данилейко Володимир Григорович (1930-2017) − уродженець благословенної Полтавщини, член творчих спілок журналістів, літераторів, майстрів народного мистецтва, художників, кобзарів, тонкий знавець космології, народознавства, фольклористики, літератури, мистецтвознавства, музики, естетики, діяльна постать у сучасній національній культурі України. В середині 1960-х займався етнографічними дослідженнями та відродженням української обрядовості у Києві, Львові.

З 1994 по 2001 рік керував багатолюдним етнографічним гуртом «Орта» у Полтаві. Пригадується, як у квітневий Великдень 1995 року члени гурту від Зіньківського переїзду пройшли пішки через усю Полтаву з «вузликами», на яких колихалися багатобарвні писанки, як символ Древа Всесвіту. Біля хати Івана Котляревського влаштували криві танці, уславляючи плин, рух, великоднє коло-символ світила, великодній вогонь-символ очищення, співали веснянки, козацькі та стрілецькі пісні. Відбувалося це на місці, де пізніше відродили Успенський собор. Не менш феєрично проходило і купальське свято на березі Ворскли з усіма атрибутами дійства.

В. Данилейко − незамінний учасник етнологічних конференцій та вернісажів на горішньому поверсі Полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського, який він щиро любив. Це був справжній друг і порадник у пошуках формули музейної етно-мистецької експозиції епохи відродження (поч.1990-х).

20 08 10 danyleyko

10 серпня свій ювілей святкує добрий друг нашого музею, чарівна жінка, викладач Полтавського коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Тетяна Мусіївна Кошельник.

З 1984 року вона викладає в коледжі природничі дисципліни, є педагогом від Бога, має великий авторитет серед викладачів і студентів. Уже більше 30 років Тетяна Мусіївна бере активну участь у музейних заходах, залучає до них студентів коледжу. Завдяки її ентузіазму та ініціативності її учні не лише поглиблюють свої знання з природи краю, а й розширюють свій кругозір з питань історії, краєзнавства та етнографії.

У цей знаменний день, дорога наша Тетяно Мусіївно, прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею. Нехай доля і далі буде доброю і щедрою до Вас, нехай підносить подарунки, яких Ви заслужили роками старань, наполегливої праці та добрих справ. Щирих Вам друзів, гарних студентів і колег! Сподіваємося, вони і надалі будуть допомагати Вам, продовжувати Ваші славні справи. Бажаємо Вам міцного здоров’я та невичерпного оптимізму, нехай життя буде щедрим на приємні моменти, а в родині панує затишок і добробут!

З глибокою повагою колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

20 08 10 kosheklnik01

День будівельника — професійне свято працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. Цього року він відзначається 9 серпня.

Традиція відзначати своє професійне свято у будівельників зародилася ще 1956-го року, після прийняття Постанови Ради Міністрів СРСР спільно з Центральним Комітетом КПРС від 23 серпня 1955 року і підписання 6-го вересня 1955-го року спеціального Указу Президії Верховної Ради. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України…» згідно з Указом Президента України «Про День будівельника» від 22 липня 1993 року.

Професія будівельника потрібна і відповідальна, бо саме його робота зв’язує сучасне з майбутнім, облаштовує наш життєвий простір, супроводжує весь цивілізаційний процес.

20 08 09 budivelnik01

З ранньої весни до самих приморозків у дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського квітують різноманітні дерева, чагарники, багаторічні та однорічні квіти. Навіть під час карантину ви мали змогу познайомитись з найбільш цікавими із них. Зараз прийшла черга гібісків – декоративних рослин із родини Мальвових. Назва роду походить від грецького слова hibiscos, що означає схожий на ібіса (гінецей квітки деяких гібісків вигнутий, наче дзьоб згаданого птаха). Майже всі види роду (а їх відомо понад 200) зростають у тропіках і субтропіках. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости лише два багаторічних види, що представлені в нашій колекції. Це гібіск Русанова гібридного походження, виведений у 40-50 рр. ХХ ст. ботаніком-селекціонером, професором Федором Миколайовичем Русановим у ботанічному саду Душанбе, та гібіск сирійський, що походить з Індії та Китаю (Фото 001).

20 08 09 dendropark01

В рамках продовження проекту «Капелани. Духовний щит України» представляємо Вам інтерв’ю з капеланом УГКЦ Максимом Кролевським.

8 серпня своє професійне свято відзначають українські військові зв’язківці. День військ зв’язку встановлено згідно з Указом Президента від 1 лютого 2000 р. Саме цього дня, 8 серпня 1920 р., в Києві, на базі колишнього Костянтинівського юнкерського військового училища, почалася підготовка зв’язківців на других Київських військово-інженерних курсах.

Нині війська зв’язку – це спеціальні війська, призначені для забезпечення зв’язку і управління військами Збройних Сил, їх технічна основа, а воїни-зв’язківці входять до складу всіх родів військ. Наразі спеціальність військового зв’язківця одна з найбільш затребуваних в зоні військових дій на сході України.

Курсанти Полтавського військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут є частими відвідувачами заходів та експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Колектив музею щиро вітає усіх військових зв’язківців та сподівається на плідну співпрацю.

20 08 08 zvyazok01