Події

Шановні відвідувачі!
 
У зв’язку з подальшим різким зростанням випадків захворювання серед населення області на коронавірусну хворобу СОVID – 19 та віднесенням м. Полтави до «червоного» рівня епідемічної небезпеки, відповідно до урядових постанов і рекомендацій МОЗу, музей зачинений для відвідувачів з 20. 10. 2020 по 31. 10. 2020
 

Щедра полтавська земля дала світові багатьох видатних людей. Серед них – Іван Васильович Білоусько (1920 – 28.04.1945), офіцер – танкіст, один із героїв Другої Світової війни.

Народився у с. Соломахівка Полтавського району Полтавської області в селянській родині. Навчався спочатку в Абазівській, а потім Гожулівській школах, закінчив Полтавський дорожньо-механічний технікум. Влітку 1940 р. був призваний до лав Червоної Армії. Після закінчення військового училища влітку 1942 р. перебував на фронті, був двічі важко поранений.

Командир танкової роти 45-ї гвардійської танкової бригади 11-го гвардійського танкового корпусу 1-ї гвардійської танкової армії гвардії старший лейтенант І. В. Білоусько відзначився в боях за Берлін. 21 квітня 1945 р., зустрівши сильний спротив гітлерівців в районі м. Кагель, здійснив маневр у тил ворога, знищивши два танки, три гармати, чотири міномети, самохідну установку і близько 120 нацистів. Наступного дня, 22 квітня, південніше м. Калькберг, Іван Білоусько, очоливши атаку, особисто вивів із ладу ворожий танк, 2 самохідні установки, десятки гітлерівців.

20 10 20 bilousko

Дендропарк Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського поповнився новими живими експонатами. І знову меценатами стали друзі музею – студенти Полтавської державної аграрної академії. Майбутні аграрії Олександр Нос і Владислав Наріжний розширили дендрологічну колекцію і власноруч посадили свої дарунки – магнолію Суланжа та її форму Lennei.

Магнолія Суланжа – рослина гібридного походження (отримана від схрещування магнолії оголеної та ліллієквіткової), тож ми будемо із нетерпінням чекати її квітування та першого насіння. Адже із нього можна виростити рослини з різним кольором квіток, тому що відбувається розщеплення ознак і з’являються нові.

20 19 10 sad01

Виставка «Капелани. Духовний щит України» працювала з 14 липня по 29 вересня у купольній залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Вона окреслювала діяльність капеланів Полтавщини Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, їхню необхідність і важливість на сучасному етапі становлення України. Створений відеоролик про основні локації та інсталяції експозиції до вашої уваги.

Щорічно у третю неділю жовтня в Україні відзначається професійне свято працівників харчової промисловості, встановлене згідно з Указом Президента України «Про День працівників харчової промисловості» від 8 серпня 1995 р. № 714/95.

Харчова промисловість Полтавщини - це потужний промисловий сектор агропромислового комплексу. Галузь перероблення сільськогосподарської продукції та виробництва харчової продукції традиційно займає провідну роль в економіці області.

Харчова промисловість області представлена вісімнадцятьма підгалузями: молокопереробною (включає 16 підприємств), м’ясопереробною (14), цукровою (5), олійно-жировою (4), борошномельно-круп’яною (10), плодоконсервною (3), виробництва хліба та хлібобулочних виробів (20), кондитерських виробів, печива, тістечок (7), мінеральної води та безалкогольних напоїв (3) та ін.

20 10 18 harchova

У різні часи існували різні форми хрестиків. Вони використовувалися переважно на всіх етнічних українських землях, а є такі, котрі були розповсюджені тільки на тих чи інших територіях – поліські, слобожанські, запорозькі …. І такі «регіональні» зразки ви можете бачити на інформаційних планшетах. У вітринах - найпоширеніші на українських землях хрестики, які поділяються на чоловічі і жіночі.

20 10 17 hresty01

Леонід Самійлович Товстуха (1930 - 2010) – народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка.

Народився на Сумщині, закінчив Кролевецький технікум художніх промислів, пізніше Московський технологічний інститут. У 1951–1952 рр. — працював майстром килимового цеху промартілі ім. Лесі Українки в Полтаві. З 1952 року живе і працює в Решетилівці, де проходить шлях від майстра килимового цеху до директора фабрики художніх виробів, якою успішно керував понад 40 років.

Л. Товстуха - автор ескізів килимів, гобеленів, які експонуються в 24 музеях України, знаходяться в інтер’єрах об’єктів міст: Страсбурга, Петербурга, Москви, Запоріжжя, Полтави, Бердянська, Сум, а також в приватних колекціях Німеччини, США, Канади.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського володіє колекцією килимів мистця, а кращі роботи народного художника України експонуються в мистецькій експозиції горішнього поверху: килим-повтор для хати-музею Тараса Шевченка в Києві, «Квіти пам’яті», присвячений жертвам Чорнобиля, та «Осінь» з циклу пори року, де на червоному тлі в центрі – древо життя, а ліворуч – силуети птахів, що летять на південь в теплі краї.

20 10 17 tovstuha01

Сьогодні, 16 жовтня 2020 року, виповнюється шість років від дня загибелі нашого земляка – Боняківського Валерія Євгеновича. Він народився 14 січня 1970 року у місті Полтава. Художник, реставратор, приватний підприємець, колишній льотчик з'явився на світ у будинку, що неподалік від військового аеродрому − і мабуть, саме тому з дитинства марив авіацією, мріяв підкорювати небо. Другою пристрастю був живопис.

Мама виховувала сина одна: її чоловік трагічно загинув, коли дитині виповнилося лише півроку. Матері Валерія потрібно було працювати, тому віддала його в дитячі ясла у вісім місяців. Хлопчик у садочку часто хворів, а пішовши до школи, став займатися плаванням, дзюдо, вільною боротьбою, завдяки чому його здоров'я зміцнилося. Навчався у школі № 11 міста Полтави. Встигав також і в художній, ще й до спортивних секцій ходив. Школу Валерій Боняківський закінчив на «відмінно», художню теж закінчив з відзнакою, подолавши її 4-річний курс за три роки.

20 10 16 bonakivliy01

У 2010 р. у центрі міста Гадяч Полтавської області було встановлено пам’ятний знак «Побег из ада» на честь воїнів, які у 1945 р. здійснили втечу з німецького полону. Одним із тих, хто здійснив втечу був наш земляк Михайло Олексійович Ємець (15.09.1910 р., м. Гадяч Полтавської області − 31 жовтня 1984 р., с.Бірки Гадяцького району Полтавської області) – старший лейтенант. З шести років він залишився сиротою і виховувався у дитячому будинку. Потім закінчив педагогічні курси і став піонервожатим у школі с. Бірки. До початку війни працював учителем та інструктором райкому партії Синівського району Сумської області. Під час радянсько-німецької війни був у партизанському загоні. У 1943 році був захоплений у полон і відправлений у Німеччину на таємний острів Узе

20 10 15 emec

Частиною соціокультурної спадщини українців, безсумнівно, є традиційний костюм, і, зокрема, його невід’ємна складова – дівочий вінок. Цікавий він як елемент обрядовості та зразок естетичних уподобань наших предків, як різновид народного промислу. Ще в середині ХХ ст. самобутні майстрині виготовляли величезну кількість весільних віночків, які були атрибутом нареченої, символом її моральної чистоти, елементом захисної магії. У деяких північних регіонах Полтавщини ‒ Гадяцькому, Зіньківському, Лохвицькому, Лубенському, Миргородському ‒ національний одяг використовували як святковий до середини 1970-х років.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається колекція весільних предметів. Один із них ‒ вінок (ПКМ ВК 68227, Р 914) з с. Власівка Зіньківського р-ну, який надійшов до фондів у 1990 р., і є типовим екземпляром 50-х років ХХ ст.

20 10 14 vinok01