Події

Майже двісті років тому у Петербурзі відбувся виступ декабристів – перший відкритий збройний виступ проти самодержавства і кріпосництва. «Гармати Ісакіївської площі, − писав Герцен, − розбудили ціле покоління. До цього часу ніхто не вірив у можливість політичного повстання, що зі зброєю в руках пішло в атаку на велетня імператорського царизму».

Діяльність декабристів припадає на першу чверть ХІХ століття, період, коли після закінчення Вітчизняної війни 1812 року, уряд Росії проводив відверту реакційну політику. Наступали часи аракчеєвського режиму. Після захисту Батьківщини 1812 р. повернулись додому офіцери і солдати, яким обіцяли після перемоги чимало привілеїв, звільнення від кріпацтва, але обіцянки були «забуті».

Побувавши у Європі, кращі сини Вітчизни, вихідці з багатих дворянських сімей стали замислюватись над тим, чому більшість селян-хліборобів є власністю кріпосників. Тяжкі умови кріпаків змушені були визнати навіть представники вищої влади нашого краю. Малоросійський генерал-губернатор Полтавської губернії князь Репнін-Волконський Микола Григорович у листі до царя Олександра І писав: «Законом визначено число днів, протягом яких селяни зобов’язані працювати на поміщика, але скільки і якої роботи – не сказано. Тому й трапляються зловживання, тому й бунтують» (князь Репнін – рідний брат майбутнього декабриста С. Г. Волконського).

21 03 04 dekabrysty01

Стало доброю традицією дарувати музею пам’ятні монети, випущені Національним банком України. Цього разу нумізматичну збірку закладу поповнив Володимир Дмитрович Годзенко – заступник директора з обліку та збереження музейних цінностей. 12 січня 2021 року до обігу була введена монета номіналом 2 гривні «Агатангел Кримський» із серії «Видатні особистості України». Вона стала першою пам’ятною монетою цього року.

Монета випущена до 150-річчя від дня народження відомого українського історика, сходознавця, поліглота, письменника, перекладача та одного із засновників української Академії наук – Агатангела Юхимовича Кримського (1871-1942).

21 03 03 agatangel01

Серед нових надходжень до археологічної колекції нашого музею — унікальний для території краю перстень із давньогрецьким написом перших століть н. е., який нещодавно подаровав до складу доволі представницької колекції старожитностей пізньоримського часу щирий пошановувач музею полтавець В. М. Іщенко. Ця випадкова знахідка виявлена випадково в околицях міста наприкінці 2019 року.

Перстень знайдений в окрузі селища скіфського часу і черняхівської культури. Коли він був ще вкритий окислами, то нагадував, на перший погляд, пізньосередньовічну прикрасу козацької епохи. Проте після очищення і реставрації знахідка виявилася унікальним для теренів Полтавщини артефактом – речовою пам’яткою часу Скіфських воєн чи свідченням налагоджених торгових відносин із Боспором у перші століття нової ери. Як уже зазначалося, вона пов’язана із життєдіяльністю мешканців невеликого поселення біля сучасного приполтавського села Зорівки.

21 03 03 persten01

2 березня 2021 р. у 10 залі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулися «І Величківські читання», присвячені вшануванню пам’яті козацького літописця Самійла Васильовича Величка (бл. 1670 – після 1729). Дата проведення читань була обрана невипадково, адже 1 березня 2021 р. православна церква відзначає день Святого Самійла (Самуїла Єгиптянина). Саме до цього свята і були приурочені читання, оскільки точна дата народження козацького літописця до цього часу залишається невідомою. Принагідно зауважимо, що подібні заходи відбуваються у стінах музею вже п’ятий рік поспіль – починаючи з 2017 р. Цього року читання проводилися з ініціативи Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Центру охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради, Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

21 03 02 velychko01

1 березня 2021 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного натураліста, геніального мислителя Василя Васильовича Докучаєва.

Василь Докучаєв (1846, с. Мілюково Смоленської губ., нині Смоленської обл. Росії – 1903, С. Петербург) – ґрунтознавець, основоположник загальної агрономії, вчення про географічні зони, провісник вчення про біосферу та екологічний напрям у природознавстві. Найголовніше досягнення вченого – створення нової галузі науки – генетичного ґрунтознавства. Загальновідомо, що він відкрив четверте царство природи – ґрунти, які співіснують з мінералами, тваринним і рослинним світом. Це відкриття рівнозначне відкриттю Д.І Менделєєвим періодичного закону хімічних елементів. Про всесвітнє визнання докучаєвського ґрунтознавства свідчать такі факти. Терміни, які увів учений в науку про ґрунти з російської народної мови – чорнозем, підзол, солонці, солончак, увійшли без перекладу до книг з ґрунтознавства в різних країнах світу, а донедавна Оксфордський університет приймав переважно абітурієнтів, які володіли російською мовою: професори найстарішого в Англії навчального закладу вважали, що кожен ґрунтознавець повинен читати праці В.В. Докучаєва в оригіналі.

21 03 01 dokuchaev01

Українська релігійно-філософська думка має давні традиції. Одна з її провідних гуманістичних ідей стверджується у II пол. XIX – поч. XXст. Традиції «філософії серця», напрацьовані раніше, викристалізував П. Юркевич, запропонувавши їх у праці «Серце та його значення в духовному житті людини згідно з ученням слова Божого».

Непрості реалії сьогодення все частіше змушують суспільство відповідати на питання: «чому ми дозволяємо собі ображати та принижувати інших, стаємо більш жорстокі та агресивні?». Події Майдану, війна, ковідна загроза об’єднали нас і ми щодня маємо приклад щирого жертовного подвигу військових, лікарів, волонтерів та й кожного із нас. Можливо, варто пошукати відповідь, звернувшись до джерел духовності, віковічної спадщини народу. Недарма П. Юркевич, ґрунтовно вивчивши Святе Письмо та вчення Святих Отців церкви закликав нас до гідності та наголошував: « Серце – це місце всіх пізнавальних дій душі; це охоронець і носій усіх тілесних сил людини; це зосередження різноманітних душевних почувань, хвилювань і пристрастей; це осердя морального життя людини…».

21 02 30 yurkevich

До Дня народження блаженного Любомира Гузара (1933 – 2017), видатного українського релігійного діяча, нумізматична колекція музею збагатилася цікавим предметом – 2-гривневою пам’ятною монетою «Патріарх Любомир Гузар» із серії «Видатні особистості України».

Любомир Гузар народився у Львові, але у 1944 році його родина змушена була емігрувати за кордон. Він вчився та працював в Австрії, США, Італії, а на Батьківщину повернувся після проголошення незалежності України. У 2001 році очолив Українську греко-католицьку церкву. Завдяки Любомиру Гузару було ухвалено рішення про перенесення престолу до Києва й будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового. У 2011 році Любомир Гузар покинув пост Глави Української греко-католицької церкви, але до кінця життя активно займався громадською діяльністю.

21 02 26 guzar01

Цього дня сім років тому у Сімферополі відбувся найбільший мітинг на підтримку цілісності та єдності України. На вшанування мужності та героїзму учасників того зібрання у 2020 р. Президент Володимир Зеленський підписав Указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

26 лютого 2021 р. у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відкрито виставку «Полтавські перехрестя кримських доріг», експонати якої розповідають про зв’язки між Полтавщиною і Кримом. Зокрема, увазі відвідувачів представлені рушники авторства визначної української вишивальниці Віри Роїк (1911-2010), Героя України, уродженки Полтавщини, яка з 1951 р. мешкала і працювала у Сімферополі. Про мальовничі кримські краєвиди присутнім нагадали акварелі відомого феодосійського художника Володимира Киркевича (1938-2018), подаровані до фондової колекції музею.

21 02 26 sprotyv01

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського розпочала роботу виставка "Народна графіка на полотні", де вперше представлена колекційна збірка вибійки, яка формувалася протягом ХХ ст. Це експонати, зібрані відомими ученими-музейниками І. Зарецьким, К. Мощенком, Д. Щербаківським; з приватного музею К. Скаржинської, а також тканини, виготовлені в кустарно-промислових майстернях Полтавського губернського земства. Виставку доповнюють і збагачують тематичні твори сучасного майстра В. Маркар'яна. Фрагменти вибійчаних тканин та вироби з них, що представлені у залі, становлять цінну мистецьку спадщину, яка вражає різноманітністю орнаментальних мотивів, композиційних і колористичних рішень.

21 02 26 vystavka01

Літературну та історичну спадщину українського народу письменник О. Гончар визначив як таку, що має для нас «значення заповідне». Саме до таких творів і належить «Історія Русів».

На беззаперечному значенні цього твору наголошували державні діячі, історики, письменники, перекладачі, літературознавці. Його вивчали, звертались до нього як до джерела Т. Шевченко, П. Куліш, В. Іконников, С. Руданськй, Й. Барвінський, М. Гоголь, Д. Дорошенко, М. Грушевський, М. Максимович, О. Оглоблін, С. Єфремов, М. Возняк, І. Драч. І не лише вітчизняні. Так, польський вчений В. Мацейовський вибірково переклав деякі частини літопису, з йог текстом був знайомий Г. Трентовський. Цей перелік можна продовжити. Але пригадаємо, як була виявлена «Історії Русів». Близько 1828 р. у бібліотеці м. Гринева Стародубського повіту Чернігівської губернії (за свідченням М. Ханенка, надрукованому в № 4 «Київської Старовини» від 1891 р., на ст. 113), під час опису майна, що переходило від князя Лобанова-Ростовського до князя Голіцина, представники місцевого суду С. Лайкевич та О. Гамалія знайшли рукопис, і показали його губернському предводителю дворянства С. Шираю. Одразу збагнувши цінність джерела, він зробив собі копію, а оригінал повернув. Із вказаної копії кілька поміщиків теж зробили собі списки. Один із цих списків належав М. Ханенку, який і надіслав його О. Бодянському. Як згодом писав сам видавець, він ретельно дослідив доступні йому списки літопису, «вибрав ліпший» і, узгодивши його з іншими «ріжночитаннями», зрештою, надрукував його російською мовою спершу в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а потім видав окремою книжкою у лютому 1846 р. невеликим накладом. Окрім того, О. Бодянський закликав сучасників надсилати йому писемні джерела: літописи, записки, описи для «негайного їх друкування».

21 02 26 istoria01