Час роботи: 9.00—17.00, 10.00—17.00 (понеділок), субота, неділя – вихідній
Вартість квитків на відвідування музею: для дітей до 6 років – безкоштовно, для учнів та студентів – 10 грн., для дорослих – 20 грн., екскурсія по відділу – 30 грн., тематична – 75 грн., оглядова по музею – 150 грн. екскурсійна група – 15 чол. Кімната унікальних експонатів: для дітей – 15 грн., для дорослих – 20 грн.
Звертаючись до численних і різноманітних колекцій Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, варто звернути особливу увагу на збірку порцелянових і фаянсових виробів ХІХ-ХХ ст. вітчизняного та зарубіжного виробництва. З-поміж низки навчальних закладів мистецького спрямування, що працювали в Україні з кінця ХІХ століття, увагу привертає Миргородська художньо-промислова школа імені М.В.Гоголя. Історія навчального закладу починається у 1879 р., коли з нагоди 70-річчя М.В.Гоголя шанувальники його таланту порушили питання про присвоєння його імені школі, яку мали відкрити у м. Миргород Полтавської губернії. Однак, з об’єктивних причин відкриття затягнулося на цілих 17 років. Щоб профінансувати будівництво, у 1880 р. Полтавське губернське і Миргородське повітове земство оголосили збір коштів у межах полтавського краю. Загалом відповідно до кошторису необхідно було зібрати 80 тис. карбованців.
165 років від Дня народження Олександра Олександровича Несвіцького (21.07.1855, м. Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія – 16.04.1942, м. Полтава, СРСР (під час тимчасової гітлерівської окупації 1941 – 1943 рр. рейхскомісаріат Україна) – український та російський громадський діяч, лікар, автор відомого щоденника про події 1917 - 1922 рр. у м. Полтава.
Народився у родині міського архітектора м. Кременчук. Навчався у Полтавській гімназії, потім – у Петербурзькій медико-хірургічній академії. В роки навчання у Санкт-Петербурзі Несвіцький зблизився з гуртком революційно налаштованих студентів. У ніч на 25 лютого 1879 р., будучи студентом 4 курсу академії, був арештований під час зібрання гуртка на квартирі студента Петербурзького університету К.Прядільщікова. Спочатку був ув’язнений у Петровському поліцейському будинку, однак вже 13 березня за «буйну поведінку» був переведений в Будинок попереднього ув’язнення. 21 березня 1879 р. був взятий на поруки, а 25 квітня висланий у м. Кременчук до батьків з встановленням гласного надзору поліції.
Сьогодні, 20 липня 2020 р. на Глинському сільському кладовищі у Зіньківському районі з’явився новий лабрадоритовий обеліск із портретом та сюжетами фотознімків полтавського фотографа, краєзнавця, археолога, музейника і патріота села Глинське — Миколи Олександровича Радченка (1957 – 2013). Його виготовили глобинські майстри на замовлення друзів і колег, співробітників комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської обласної ради», Полтавської експедиції «ОАСУ» Інституту археології НАН України, шанувальників з Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Пам’ятник встановили друзі Миколи Олександровича — військовий капелан Євген Пономаренко та горішнєплавнівський краєзнавець Віталій Лямкін разом із співробітниками Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігорем Коростом, Анатолієм Штаньком, Олегом Шапордою. А доправив деталі конструкції обеліску до Глинського на власному автомобілі водій Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Володимир Тищенко.
Сподіваємося, що справа вшанування пам’яті колеги, розпочата кілька років тому багатьма друзями фотографа Полтавського краєзнавчого музею і Центру охорони та досліджень пам’яток археології, отримала достойне завершення. Світла пам’ять тобі, пане Миколо!
20 липня проголошене Міжнародним днем шахів Усесвітньою шаховою федерацією (FIDE) у 1966 році. Днем шахів у нашій державі, зважаючи на вагомі досягнення українських спортсменів у змаганнях міжнародного рівня, ця дата стала відповідно до постанови ВР України N 3985-VI від 1 листопада 2011 року.
Серед видатних шахісток світу особливе місце посідає уродженка м. Лубни Полтавської губернії Людмила Руденко (1904 – 1986), заслужений майстер спорту СРСР, друга чемпіонка світу серед жінок, міжнародний гросмейстер, міжнародний майстер серед чоловіків.
Сьогодні працівники металургійної та гірничодобувної промисловості України відзначають професійне свято. За даними археології, зародження цих ремесел в Європі відбулося приблизно за 5 тис. років до Різдва Христового. Звичайно ж людина дізналася про властивості металів набагато раніше, але до сучасного розуміння їх використання прийшла не відразу.
Гірник – одна з провідних професій у сучасній промисловості Полтавської області. Гірникам регіон завдячує стабільним становищем у галузі економіки, а відтак підтримкою соціальної, культурної й інших сфер життя його населення. Потужну сировинну базу гірничодобувної промисловості Полтавщини складають запаси залізних руд Горішнє-Плавнинського, Лавриківського та Єристівського родовищ Кременчуцької магнітної аномалії.
Представляємо вашій увазі новий медіапроєкт «Казки Вакуленського лісу». Автор – старший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу природи Халимон О. В. Відеоролик знайомить із видовим складом рослин соснового лісу, що знаходиться у північно-східній частині Полтави на лівому березі р. Ворскли в межах селища Вакуленці. Під час обстеження даного лісового масиву у ньому було виявлено чимало вікових сосен, а одне дерево було справжнім патріархом — його вік сягав майже 300 років! Дерево мало 9 стовбурів. На висоті близько метра його обхват становив 410 см. У ролику ви побачите також сосни з нетиповою формою крони, схожі на ліру чи тризуб.
Вакуленський ліс, не зважаючи на близькість до «цивілізації», знаходиться переважно у гарному стані, проте прикро вражають сліди відвідин цього зеленого масиву вандалами, що полишили по собі в окремих місцях купи сміття та згарища. Любі друзі, приходячи у гості до природи, не робіть нічого, що вважали б неприпустимим робити у гостях! Хай ще багато років ліс, що не лише тримає піски на боровій терасі, дарує кисень і виділяє чимало фітонцидів, радує вас пташиним щебетом, прохолодою, квітковими галявинами і грибами. Хай відвідини його стануть справжньою казкою!
17 липня в нашій країні відзначають День етнографа. Об’єктом дослідження представників цієї науки є народи, їх побут та культура на всіх етапах історії людства, у тому числі походження і розселення народів, етнонаціональні процеси, міжнародні відносини, форми побуту у широкому сенсі цього слова (одяг, житло, харчування тощо), характерні види діяльності, ремесла, традиції і вірування, народне мистецтво.
Ще 1900 р. в музеї було організовано етнографічний відділ над розвитком якого у різний час працювали такі науковці як Віктор Василенко, Іван Зарецький, Данило і Вадим Щербіківські, Кость Мощенко, Никонор Онацький, Яків Риженко, Галина Сидоренко, Ганна Величко. Значно збагатила фонди відділу колекція відомої меценатки Катерини Скаржинської.
За радянської доби етнографічні дослідження були зведені до мінімуму. Новий етап розвитку етнології розпочався після ствердження незалежності нашої держави. Спираючись на вікову роботу з етнографічних досліджень та формування колекції, за активної участі та під керівництвом Галини Галян, у 1990-ті роки було відновлено етнографічний відділ та етномистецьку експозицію в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.
Науково-дослідний експозиційний відділ етнографії активно працює над зібранням, збереженням та репрезентацією широкому загалу народного мистецтва, традицій наших предків, всієї довершеності й простоти організації побуту та життєдіяльності давнього населення території Полтавщини. Співробітники відділу, окрім наукової роботи, є постійними організаторами виставок, етномистецьких та театралізованих заходів, майстер-класів, заходів музейно-педагогічного спрямування.
На початку 90-х років Україна постала перед необхідністю здійснення широких реформ, що були спричинені соціально-економічною та політичною ситуацією в колишньому СРСР. Спроби керівництва Радянського Союзу пристосувати адміністративно-розподільчу економіку до ринкової поклали початок дезинтеграції єдиного господарського простору, який тримався не на економічних законах, а завдяки жорстким централізованим управлінським структурам тоталітарної системи. Усе це призвело до глибокої систематичної економічної і політичної кризи, занепаду виробництва, зниження життєвого рівня більшості верств суспільства, зростання соціальної напруги.
До вашої уваги фото демократичних мітингів в Полтаві, що передували прийняттю Декларації про державний суверенітет України.
16 липня в Україні щороку відзначається День бухгалтера. Встановлення цього свята – свідоцтво виняткової ролі працівників бухгалтерської служби у фінансово-економічному житті країни. Їхньою фаховістю забезпечується стабільність роботи кожного трудового колективу.
Користуючись нагодою, адміністрація і співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського щиро вітають працівників бухгалтерії закладу, бухгалтерів Департаменту культури і туризму ОДА, представників бухгалтерських служб обласних закладів культури з професійним святом. Глибока подяка вам, друзі, за копітку, сумлінну діяльність. Знаємо головні принципи, що ними послуговуєтесь у щоденній праці: повагою до трудових здобутків кожного з музейників, точністю у розрахунках, порядністю.
Відповідальна робота потребує від вас уваги й зосередженості, подекуди втомлює одноманітністю. Але це праця на загальний успіх, який є приорітетом і для вас, шановні бухгалтери.
Тож міцного вам здоров’я, колеги, надійного добробуту, злагоди в родинах! Із святом!
15 липня 2020 р. виповнюється 120 років від дня народження нашого земляка, відомого українського археолога, музейника і краєзнавця Володимира Автономовича Грінченка.
Народився майбутній науковець 15 липня 1900 р. в с. Цокурівка поблизу с. Велика Рудка Диканського повіту (сучасного Диканського району) на Полтавщині в родині селянина-бідняка. Батько Володимира з восьми років наймитував, згодом, відбувши солдатську службу, влаштувався чорноробом на залізничну станцію Полтава-Південна. Заощадивши трохи грошей, купив клаптик землі, почав господарювати. Та вийти зі скрутного матеріального становища йому так і не поталанило. Як міг допомагав батькові Володимир. В пошуках хоча б якогось заробітку змінив він не одного заможного господаря. Надія на краще з'явилася у сім’ї в 1917 р., а в 1919 р. батько Володимира, допомагаючи партизанам, отримав тяжке поранення і втратив працездатність. Однак, переборовши хворобу, став на ноги. В 1921 р. здійснилася заповітна мрія сім'ї Грінченків – вони отримали власний наділ з поміщицької землі і змогли засіяти зерном власну ниву.
