Події

ГОЛУБ  ВОЛОДИМИР  СЕМЕНОВИЧ. Завжди, в часи далекої  юності і в період зрілості та життєвої мудрості він був помітним: стрункий, елегантний, виважений і спокійний. Поради давав життєві і дієві, конфлікти вирішував спокійно і мудро. У дружбі  був вірним,  у ділових стосунках надійним.
Заслужений працівник культури України, член Спілки театральних діячів. Нагороджений Орденом за заслуги ( II і III ступенів) та Орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого (III ступеня).
… Важко і боляче  зараз писати  та думати про нього, справжнього друга музею, уже в минулому часі. Бо скрізь, де б не працював пан Володимир: у Полтавському театрі імені Гоголя чи обласній філармонії,  директором Полтавського міського центру культури чи головою Громадської ради при Полтавській обласні державній адміністрації, - був «Людиною на своєму місці».
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з щирим сумом і печаллю сприйняв звістку про смерть  Голуба Володимира Семеновича.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.

20 12 04 golub

20 12 03 vystavka

4 грудня в Полтавському Краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відбулося відкриття фотовиставки Анни Чапали, військової кореспондентки, офіцерки 831-ї бригади тактичної авіації.

4 грудня православні християни відзначають велике двунадесяте свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. За християнськими переказами, трирічною дівчинкою привели батьки – святі Іоаким і Анна – доньку свою, Діву Марію, до храму, аби присвятити її служінню Господу. Дитя піднялося сходами назустріч первосвященику. Потім, за Божим велінням, обоє увійшли в Святая Святих храму…

Шанування Пресвятої Богородиці на землях України здавна втілювалося у молитовному поклонінні Божій Матері. До неї зверталися і звертаються, як до святої піклувальниці про рід людський перед Господом. На честь Богородиці, епізодів її земного життя, чудес допомоги зводили храми, писали ікони, співали колядки. Вшанування Цариці Небесної простежується і в зразках українського церковного гаптарства. Йдеться, зокрема, про богослужбові покрови (воздухи) для священних посудин, які використовувалися під час Таїнства Причастя.

20 12 04 bogorodica01

3 грудня 2020 р. в залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відбулася презентація нового повного видання Літопису Самійла Величка. До участі були запрошені: полтавські краєзнавці, історики, працівники музейних установ, бібліотек, представники духовенства і ЗМІ.

Директор музею, заслужений працівник культури України Олександр Супруненко привітав присутніх з виходом у світ першої повної версії Літопису Самійла Величка – унікальної історичної праці нашого земляка, розповів про значення цієї події для подальшого вивчення вітчизняної історії. За допомогою зумзв’язку до презентації долучилися – ініціатори підготовки видання відомий петербурзький історик, доктор історичних наук Тетяна Таірова-Яковлєва та її київський колега, кандидат історичних наук Андрій Бовгиря.

20 12 03 litopys13 

Щороку 3 грудня у світі відзначається Міжнародний день інвалідів, який проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. Відзначення цієї дати спрямоване на посилення уваги до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами. У світі налічується понад один мільярд людей з інвалідністю, що приблизно становить 15% населення усього світу.
До пільгових категорій відвідувачів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського належать і люди з інвалідністю. В стінах музею вони завжди користуються особливою увагою співробітників, які слідкують за дотриманням їх прав: наші гості обслуговуються першочергово та безкоштовно.

20 12 03 invalidy01

Під такими гаслами екологи всього світу проводять акції 3 грудня — у «Міжнародний день без пестицидів». Цей день оголошений Міжнародною коаліцією боротьби з пестицидами (Pesticide Action Network (PAN) International) у 1998 році в пам’ять найстрашнішої хімічної і промислової катастрофи, яка сталася 1984 року в Індії. Завод пестицидів компанії Union Carbide у м. Бопалі вибухнув та викинув в атмосферу смертельний газ (метил ізоціанат), що викликало тисячі захворювань та смертей в наступні роки.

Нині в усьому світі продовжується виробництво та використання хімічних пестицидів, що несе руйнівні наслідки для людини і довкілля. Хімікати за ланцюговою реакцією отруюють рослини, отруєні рослини їдять комахи та гризуни, комах та гризунів їдять птахи, земноводні і звірі. Дощова вода змиває отруту у річки, а там ще один ланцюжок – водорості, личинки – риби – птахи… люди. Сильно страждає від використання гербіцидів, зокрема, галузь бджільництва, бо комахи-запилювачі, відвідуючи отруєні квіті, хворіють і гинуть.

20 12 03 pestycyd01

20 12 01 rabstvo00Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня у 1949 р. на 4-й сесії Генасамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 р.

Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах. Також до сучасних форм рабства відносять боргову кабалу.

У 1902 році в Полтаві оселився один із кращих випускників 1897 року Санкт-Петербурзького державного Інституту цивільних інженерів Тит Якович Гардасевич. Успішно завершивши навчання, молодий фахівець отримав звання цивільного інженера 1-го розряду з нагрудним знаком і у чині колезського секретаря прибув на службу до Полтавського губернського правління. Свою кар’єру Тит Гардасевич розпочав у будівельному відділенні виконуючим обов’язки молодшого архітектора. Фіналом стала викладацька і наукова діяльність у Полтавському інституті інженерів сільськогосподарського будівництва. Полтава стала йому другою домівкою, тут він осів, одружився, провів у місті усе життя і відійшов у засвіти.
Тит Якович Гардасевич народився 1 грудня 1870 року у місті Луцьку на Волині, був старшим сином у родині телеграфного механіка Південно-Західної залізниці. Вочевидь, батько походив з селян, про що вказує Тит Якович у відомих нам, власноруч написаних, радянських анкетах. Сам він отримав особисте дворянство, дослужившись у 1912 році до чину надвірного радника. Завдячуючи освітнім реформам, юнак не дворянського стану мав можливість вивчитися спочатку у Рівненському реальному училищі, потім продовжити освіту в Інституті. Як кажуть нині: спрацював соціальний ліфт.

20 12 01 gardasevich01

У перший день зими 1991 р. в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 р.

У референдумі взяли участь 31 мільйон 891 тисяча 742 особи – 84,18% населення України. Із них 28 мільйонів 804 тисячі 71 особа, або 90,32%, на питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли ствердно. Незалежність України було підтримано в усіх без винятку 27 адміністративних регіонах України (24 області, 1 автономна республіка та 2 міста зі спеціальним статусом). У Західному регіоні «за» проголосувало 97% виборців, у Центральному – 95%, у Південному – 84% і у Східному – 85%. На Полтавщині сказали “Так!” незалежності 94,9% виборців області, які взяли участь у голосуванні, або 1 206 801 особа. Відповіли “ні!” всього 44 308 виборців, або 3,7 %.

20 12 01 referendum01

Співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського впродовж багатьох десятиліть беруть участь у підготовці і виданні науково-популярних публікацій про історію рідного краю, особливості його природних умов. До загалу краєзнавчих матеріалів відноситься і книга Варвянської Т. В. та Супруненка О. Б. «Розрита могила». Видання побачило світ в серії «Пам’ятки археології Полтавщини» у 1996 р. Це перша з розповідей про найдавніші об’єкти давнього минулого нашої області. Книгу присвячено величним земляним надмогильним спорудам – курганам, які досить часто зустрічаються на Лівобережжі (зокрема, у Котелевському районі). В народі ці об’єкти називали могилами – похованнями, які «належали» татарам, литовцям тощо. Мовчазні свідки давнини завжди привертали увагу подорожніх і місцевого населення. У середині XIX ст. до курганів звернулися й дослідники. Про що вдалося довідатися вченим й розповідає книга «Розрита могила».

Автори сподіваються, що розміщення подібних видань допоможе широкому загалу громадськості збагнути значущість кожної пам’ятки, що представляє різні історичні епохи, замислитися над необхідністю берегти надбання культурної спадщини.

rozryta mogyla 1996 1
button