Події
Влітку 2012 р. Полтавською експедицією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України були проведені дослідження курганів №№ 4 і 6, що залишилися від розкопаної групи IV у 2005 – 2006 роках, на краю лівого берега р. Псел, поблизу колишнього села Волошине Дмитрівської сільської ради міста Горішні Плавні Полтавської області. Знахідки з колишнього с. Волошине, розподіляються за місцезнаходженням, насамперед, частина предметів походить з кургану 4 та кургану 6.
Детальніше:Про знахідки з науково – рятівних досліджень курганів поблизу колишнього села Волошине
Найбільш масштабною, довготривалою і трагічною з усіх локальних воєн, що їх вів Радянський Союз на території інших держав, була Афганська війна. Вона розпочалася 25 грудня 1979 року, закінчилась 15 лютого 1989 року і тривала 3 340 спекотних днів і холодних ночей. Через афганське пекло пройшло близько 160 тисяч українців із 600 тисяч усіх радянських воїнів, що побували там. Україна понесла за ці роки 25 % усіх людських втрат й економічних витрат СРСР. Військово-транспортна авіація була оснащена літаками Ан-26. Немало танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів теж вироблялось в Україні. Загальні людські втрати від цієї війни становили 77 тисяч загиблих, поранених, інвалідів. Серед них кожен п’ятий був вихідцем з України.
Детальніше:До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського сердечно вітає Володимира Мокляка
Колектив Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського сердечно вітає нашого колегу, заслуженого працівника культури України, заступника директора з наукової роботи Володимира Мокляка з високою церковною нагородою – орденом святого Архістратига Михаїла ІІ ступеня. Володимир Олександрович удостоєний цієї відзнаки за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом. За дорученням Митрополита Київського та всієї України Епіфанія орден відомому в Україні вченому-історику вручили в Полтаві, на Стрітення, 15 лютого 2022 року Божого.
Галина Рідна – український живописець, член НСХУ, заслужений художник України. Вишкіл здобула в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова і Миргородському керамічному технікумі ім. М. Гоголя.
На експресивній і декоративній за характером творчості Г. Рідної позначилися впливи українського народного мистецтва, зокрема стінописного малювання. Найхарактерніші твори художниці зберігаються в художньому та краєзнавчому музеях Полтави, профільних музеях Києва, Канева та в приватних збирачів України і за кордоном.
Серед унікальної колекції єгипетських старожитностей Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського чільне місце посідають фаянсові амулети із зображенням богів давньоєгипетського пантеону. Зокрема, у колекції представлені:
«Око Уджа» – священне око Хора, що є символом воскресіння.
Шу – в староєгипетській релігії бог повітря, що розділяє небо і землю.
Патека – амулет у вигляді карлика, з упершимися руками на коліна.
Цікаву маловивчену частину музейної колекції культової металопластики складають вотивні підвіски-таблички до ікон. Вотум від латинського «votives» – присвячений богам, що у свою чергу «votum» – обітниця, бажання. Вотивні предмети приносились у дарунок божеству за обітницею, заради зцілення або виконання будь-якого бажання. Звичай приношення вотивних дарів – пом’якшена форма жертвопринесення. Своїм корінням він сягає прадавніх часів, коли людська свідомість була пов’язана з магічними уявленнями, а потім з язичницькими віруваннями. Вживання вотумів було поширеним і у культовій практиці як католицької так і православної церкви в Україні у ХVІІ – ХІХ ст. Спочатку воно розповсюдилось на середньовічному Заході, а звідти, досить пізно, в ХVІ – ХVІІ ст., прийшло до Польщі та в Україну, де стало відомим на Західних землях, а потім, у ХVІІІ ст., на Лівобережжі.
Зрив гітлерівського плану «бліцкригу» («блискавичної війни») і необхідність нових мобілізацій німецького населення на фронт змусили фашистське командування піти на використання у господарстві Німеччини примусової робочої сили з окупованих територій. У 1941–1944 рр. загальна кількість таких остарбайтерів сягнула 2,8 млн осіб, у тому числі 2,2 млн осіб українців. На початку зими 1942 року окупаційна влада в Україні розпочала акцію заохочення добровільного виїзду на роботу до Німеччини. Та бажаючих виявилося небагато. За дослідженнями полтавського історика В. Я. Ревегука, перша група остарбайтерів (близько 1 тис. осіб) виїхала з Полтави 13 травня 1942 р. Із весни 1942 року почалися масові облави на місцеве населення, що нагадували полювання на людей. Свого апогею ця акція досягла на осінь 1942 р.
Детальніше:До 80-х роковин початку вивезення українців на примусові роботи до Німеччини
12 лютого вшановується пам'ять трьох великих ієрархів, учителів, проповідників і Отців Церкви: св. Василія Великого, св. Григорія Богослова і св. Івана Золотоустого. В Україні свято відоме як свято Трьох Святителів. Вони, спочатку кожен окремо, а потім – усі три разом, – з'явилися Івану, єпископу міста Евхаїти, і сказали: «Ми як один у Бога й нічого нема в нас протирічливого, а кожен з нас… був натхнений Божим Духом. Бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності.
11 лютого 2022 року виповнюється 122 роки з часу заснування у Харкові діячами студентських громад Д. Антоновичем, М. Русовим, Л. Мацієвським та іншими підпільної Революційної Української партії (РУП).
Першою програмною брошуркою РУП стала «Самостійна Україна» Миколи Міхновського
Ключовою особою, яка переконала Миколу Міхновського переїхати з Києва до Харкова для посилення українського середовища і попросила надрукувати «Самостійну Україну» як першу книжечку РУП, був Дмитро Антонович.
Детальніше:Роковини заснування Революційної Української партії
Василь Гарбуз (1882-1972) – відомий різьбяр, козацького роду, який вчився у Федота та Прокопа Юхименків з Великих Будищ, учасник виставок в С. Петербурзі (1913), Києві (1936), Парижі (1937, золота медаль), Полтаві (1961). З 1912 р. жив у Полтаві, працював в артілі «Спорт і культура» і викладав у профтехшколі. Виготовляв іконостаси, традиційні побутові предмети, меблі. Продовжував давні традиції полтавської тригранно-виїмчастої, рельєфної й круглої різьби.
