Події
Улітку 2012 – 2013 рр. Полтавською експедицією Центру охорони та дослідження пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації та Державним підприємством науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (керівник експедиції Супруненко О. Б.), були проведені науково – рятівні дослідження на ділянці Полтавського городища і поселення літописної Лтави на Івановій (Старополтавській) горі, у південно – східній частині історичного центру м. Полтави у межах пам’ятки археології національного значення (охоронний номер 160001-Н).
На цьому місці добре відомі культурні нашарування роменського, давньоруського і післямонгольського часу, наявні знахідки скіфської доби, черняхівської культури, а також виявлені рештки численних об’єктів доби пізнього українського середньовіччя.
Архівна спадщина суверенної України являє собою сукупність сотень тисяч фондів, що зберігаються в системі архівів по всій території країни.
24 грудня в Україні відзначається День працівників архівних установ. Це свято було встановлене 30 жовтня в 1998 р. відповідно до Указу Президента України № 1200/98, у якому, зокрема, вказано: «Враховуючи значний внесок архівних установ України у розвиток вітчизняної науки та культури, інші сфери життя суспільства, необхідність подальшого вдосконалення архівної справи та на підтримку ініціативи працівників архівних установ, постановляю: встановити в Україні професійне свято День працівників архівних установ, який відзначати щорічно 24 грудня».
Кожен куточок оселі наповнюється тремтливим очікуванням чудес і зимової казки. Дорослі з дітлахами починають прикрашати новорічну ялинку. Що тільки не опиняється на гілочкахпухнастої красуні! Скляні різнокольорові кулі; кумедні скляні тварини, овочі та фрукти; дощик, паперові та електричні гірлянди; грецькі горіхи, замотані у фольгу; яблука та цукерки.
У фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається численна колекція ялинкових прикрас. Раритетними вважаються вироби середини ХХ ст. На фото представлені скляні іграшки у вигляді засніженого будиночка і фігури Діда Мороза.
Канопи – у єгиптології посудини, в яких при муміфікації тіла окремо зберігалися внутрішні органи. Після вилучення органи промивалися, а потім занурювалися в канопи з бальзамом. Всього до кожної мумії вельможі додавалося 4 канопи. Покришки каноп, зазвичай, були прикрашені головами 4-х богів – синів Гора (Хора).
Закінчує ходу 2021 рік. За китайським (східним) календарем цей рік минає під покровительством Бика, якому надають такі риси, як працьовитість, міцність, витривалість. Цей унікальний комплекс ознак властивий древній породі сірої української худоби. Про історію її створення і сучасний стан піде далі розмова.
Сіра українська порода великої рогатої худоби є продуктом тривалої еволюції й народної селекції. Існує дві версії її походження: автохтонна тварина, виникла в степовому ареалі від дикого тура, який вимер на початку XVII ст. (у 1627 р. біля Варшави у лісах Мазовецьких герцогів біля Яктарівки загинула остання корова тура (туриха) – тварина, яка мала величезне значення для розвитку культури народів Європи); друга – це свійська тварина, яку пригнали азіатські кочові племена (сармати і гуни) у V ст. н. е. Раніше вона була відома як малоросійська, черкаська, чорноморська, а на початку ХХ ст. за нею закріпилась назва «сіра українська». В еволюції сірої української породи характерна багатовікова відсутність схрещування з іншими породами. Вона зберігає неповторний генетичний комплекс і є джерелом цінного генетичного матеріалу при породоутворюючому процесі.
Вельмишановні колеги!
Прийміть щире вітання із сторічним ювілеєм від старшого за віком «брата» - стотридцятилітнього Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Як і має бути в дружній родині, у нас з вами багато спільного, чим гордимося і пишаємось. Об’єднує нас і те, що Полтавський краєзнавчий музей розміщений в унікальному за архітектурою приміщенні, побудованому для Полтавського земства, а ваш Запорізький – у будівлі колишньої Олександрівської земської управи.
Захоплюємось вашими експозиційними залами, які присвячені історії запорізького козацтва та історії вашого краю з представленими там клейнодами – справжніми козацькими реліквіями, а також холодною і вогнепальною зброєю, побутовими речами, монетами та давніми документами,з цікавістю дізнаємось про багатонаціональну культуру Запорізького краю, відображену у вашій постійній експозиції.
Коли ж читаємо про те, що археологічна колекція в Запоріжжі – одна з найбільших серед обласних музеїв України, з унікальними пам’ятками доби бронзи та скіфського часу, періодів черняхівської культури і середньовіччя, то радіємо, що маємо такого знаного «родича».
Отож, вітаємо усіх вас, ваших музейних друзів та шанувальників із сторічним ювілеєм !
Нехай постійно, - кількісно і якісно, - поповнюється музейне зібрання та розширюються горизонти наукових і професійних доробок !
Будьте завжди об’єктивними: дбайливо і надійно зберігайте свідчення як великих, так і трагічних історичних подій, факти життя і діяльності видатних особистостей, які сприяли розвитку суспільства і державній незалежності України.
Благополуччя, міцного здоров’я, тепла і родинного затишку усім вам !
З щирою повагою –
колектив Полтавського краєзнавчого музею
імені Василя Кричевського
краєзнавчий музей імені Василя Кричевського щиро і сердечно вітає зі славним ювілеєм Наталію Сергіївну ХОМЕНКО – народну артистку України, провідну артистку Полтавської обласної філармонії, лавреатку Премії Полтавської обласної ради імені І. П. Котляревського, великого друга нашого Музею!
Дорога пані Наталіє! Високодостойна співачко! Вельмишановна краянко! Полтавщина пишається Вами, Вашим мистецьким ужинком, Вашою творчою біографією, яка золотою ниткою вплетена в мистецьке багатобарвне полотно не лише нашого благословенного краю, а й усієї України. Для вельми багатьох Ви – еталон жіночності й вишуканого смаку. І в сенсі добору Вашого репертуару, і щодо Ваших завше розкішних концертних строїв, і відносно Вашого пієтету до Вашого ж статусу – Жінки, Артистки, Українки.
Сидоренко Микола Опанасович (20.11.1926 р. – 23.06.2018 р.)
Більше двадцяти п'яти років життя присвятив музейній справі Микола Опанасович Сидоренко.
Він народився в с. Глухове Полтавського району. Пройшов шляхами Другої світової війни, закінчив вищу партійну школу в м. Харків та працював начальником Полтавського обласного управління кінотехпрому.
Детальніше:Сидоренко Микола Опанасович (20.11.1926 р. – 23.06.2018 р.)
Григорій Ґалаґан, замовник проєкту знаменитого будинку для гостей, який вважається провісником українського архітектурного модерну, зазначив, що з природою північної Полтавщини гармоніює «хіба лише англійський cottage».
Уже згадуваний Вільям Морріс на практиці вирішив поєднати ідеали Раскіна та повсякденні потреби. У 1850-х рр. він разом з архітектором Філіпом Веббом (Philip Webb) звів будинок для своєї родини. Помешкання через червоний колір цегли та черепиці отримало назву Red House. Дім Морріса вважається першою спорудою Великобританії, проєктанти якої надихалися ідеями Arts and Crafts Movement (див. світлину № 2: Червоний будинок (Red House), район Бекслі, Лондон, Сполучене Королівство. Автор -Ethan Doyle White, CC BYSA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=44442695).
Детальніше:Рух «Arts and Сrafts» та витоки українського архітектурного модерну
Живописне зібрання Музею у 2011 р. збагатилося тематичною картиною «На хуторі біля Диканьки» Михайла Олександровича Онацька (1940 р.н.). Самобутній художник із Полтавщини представник наївного мистецтва, тому його роботи відзначаються особливою поетичністю, душевністю, народною мудрістю та простотою.
Численні художні композиції митець присвятив календарним святам і обрядам: різдвяним, великоднім, купальським, весільним тощо. Автор уміло формує враження, що ми разом із ним беремо участь у процесі творчого пізнання українських традицій.
Свята бувають міжнародними й державними, офіційними й професійними неофіційними та іншими. До міжнародного неофіційного свята належить і День чаю. Після проведення всесвітніх форумів у Індії в 2004 р. та Бразилії 2005 р. вирішили 15 грудня вважати міжнародним днем чаю, тим самим привертаючи увагу спільноти до проблем чайної індустрії та з метою ще більшої популяризації чаю. Тоді ж була прийнята «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії». Таку дату обрали не випадково, а саме напередодні 16 грудня.
