Події
В експозиції «Унікальні предмети у зібранні музею (Скарбниця)» Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського експонована візантійська монета Юстіна ІІ 576 – 577 рр., виявлена в ході археологічної розвідки біля с. Андріївка Полтавського району у 1985 р. Монета була знайдена на поселенні середини – третьої чверті І тисячоліття н. е. П. А. Сизовим (жителем с. Гожули Полтавського району), який передав її розвідзагону Полтавського краєзнавчого музею.
Це візантійський фолліс (40 нуммій), викарбуваний у дванадцятий рік правління імператора Юстіна ІІ на Константинопольському монетному дворі. Вага монети – 13,71 г, діаметр – 2,9 х 3,1 см, матеріал карбування – мідь.
Детальніше:Унікальна знахідка візантійської монети у Поворсклі
Найближчим часом, у Історико-культурному заповіднику «Більськ», відбудеться презентація чергового випуску збірника «Археологічні дослідження Більського городища – 2020».
У підготовці видання взяли участь науковці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Історико-культурного заповідника «Більськ», Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Інституту археології НАН України, Інституту географії НАН України, Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, Охтирського міського краєзнавчого музею, Харківського науково- методичного центру охорони культурної спадщини, Інституту філософії імені Г. С. Сковороди та ін.
Дивовижна, непересічна доля Антона Омельченка, селянина із с. Батьки Полтавської губернії, перетворила його життя на мандрівку, яка здобула йому міжнародної слави. Безумовно, цей успіх був наслідком прояву вродженої вдачі, розумових здібностей, особливих талантів, а також набутих в життєвих випробуваннях рис характеру, що сприяли формуванню багатогранної особистості, здатної на самовіддану працю, високий професіоналізм, відвагу та інтелектуальний розвиток.
В просвітній діяльності Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського тема Соборності нашої держави завжди займає чільне місце.
До цього свята науковці готуються заздалегідь, приділяючи особливу увагу організації різнотематичних заходів, запрошують гостей, впроваджують нові форми роботи з відвідувачами.
Традиційно цей День розпочинається з урочистостей поряд з музеєм та покладанням квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, до якого долучаються і наші співробітники.
Після дійства всі бажаючі мали можливість завітати до експозиційних залів і оглянути наукові матеріали, що розкривали історичний перебіг подій початку 20-х років ХХ ст. в Україні. «У боротьбі за волю», «Українська революція 1917-1921: регіональний вимір», «Симон Петлюра. З когорти вождів,» «Полтавщина: шляхами соборності і незалежності України» та інші виставки приваблювали увагу багатьох гостей та заслуговували на їх схвальні відгуки.
Якби доля склалася інакше, сьогодні обов’язково делегація музейників ПКМ ВК поїхала б до Котельви, щоб поздоровити давнього друга музею Олександра Григоровича Коросташова з ювілеєм – 80-річчям. Нажаль, 3 квітня минулого року відомий аграрій, Герой України проклав останні сліди по життєвій дорозі.
Він народився 22 січня 1942 року у с. Камінному тепер Полтавського району. З малечку працював на землі спочатку причіплювачем у колгоспі «Маяк», потім – комбайнером, трактористом, бригадиром. У 1978 р. обраний головою колгоспу імені XV з’їзду ВКП(б), який під його керівництвом став передовим не лише в Котелевському районі, а й області.
Детальніше:80 років від дня народження Олександра Григоровича Коросташова
22 січня щороку, починаючи з 1999, в Україні офіційно відзначають День Соборності. У цей день у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.
У радянський час цю подію замовчували, щоб у суспільстві з’явилися уявлення про єдино можливе об’єднання українських земель зусиллями радянської влади (ще й зараз можна почути, що «Сталін створив Україну у 1939 році»). Крім того, соборність України суперечила парадигмі про непорушний союз радянських республік-сестер і народів-братів. Саме тому в Указі Президента України «Про День Соборності України» читаємо про «…велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…», що вказало, що лише у національній, державній і суспільній єдності можливе майбутнє України.
21 січня Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського на пошану Дня Соборності України відкрив виїзну експрес-виставку «Дивлюсь на пройдену дорогу…». Виставковий проєкт, представлений на урочистостях в Полтавській обласній філармонії, репрезентує тяглість традиції державотворення в діахронному зрізі від перших кроків виборювання національної соборності у ХХ столітті – проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки 1919 року – до вікопомних подій початку третього тисячоліття, пов’язаних із захистом державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Одним із найбільш відомих директорів (завідувачів) Полтавського краєзнавчого музею на поч. 20-х рр. ХХ ст. був М. Я. Рудинський (1887-1958).
Саме з його ім’ям пов’язане влаштування в Будинку Полтавського губернського земства повноцінної музейної експозиції.
Михайло Якович – уродженець м. Охтирки на Слобожанщині. І дуже приємно, що науковці Охтирського міського краєзнавчого музею та місцевий громадський діяч М. Д. Гринєвський домоглися виготовлення і встановлення на будинку, де народився вчений у Охтирці, відповідної меморіальної дошки.
Щиро вітаємо наших охтирських колег з цим досягненням і від усіх полтавців вдячні за турботу про пам’ять М. Я. Рудинського.
В Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, зберігається невелика колекція археологічних знахідок, що була отримана у результаті рятівних досліджень 2012 р. експедицією Інституту археології НАН України на селищі черняхівської культури Сердюки І, яке розташоване на захід від смт. Шишаки, Шишацького району (зараз Миргородського району) Полтавської області. Пам’ятка була частково знищена (близько 1,5 га) кар’єром з видобутку лесу та сучасними грабіжниками з металошукачами.
Детальніше:Про колекцію археологічних знахідок з поселення Сердюки І
Жвавий вогник свічки у нашому динамічному техногенному житті має особливе значення. Запалена свічка – це й романтичний теплий аксесуар свята, це й джерело світла, яке має чарівну сакральну силу церковної літургії, це необхідний атрибут майже кожного обрядового дійства. Підсвічник, як і свічка, відіграє важливу роль у створенні певного настрою, причому він часто непросто доповнює її, а й підкреслює красу полум’я, його декоративну функцію. На фото представлений металевий підсвічник кін. ХІХ - поч. ХХ ст. виконаний у стилі Модерн з бароковими навіюваннями.
Цього дня в 1991 році відбувся загальнокримський референдум про державний і правовий статус Криму. У голосуванні взяли участь 1 441 019 осіб, 93,26 % з яких висловилися за відновлення Кримської автономії, що визначило статус Криму у складі України. 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки», введений у дію відповідною постановою.
Причому автономія Криму, згідно рішення Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1989 року, повинна була бути відновлена (рос. восстановлена), натомість влада Криму організувала референдум щодо відтворення (рос. воссоздания), але не відновлення, республіки. Тобто у результаті референдуму, який бойкотували кримські татари, було проголошено відтворення автономії як територіальної, а не національно-територіальної кримськотатарської.
